Якщо ви вже знудились від бойовиків на тлі американської армії, військових конфліктів та розбірок, фоном до котрих служить групка недолугих мужланів із золотими фіксами — то швидше за все вам прийде до вподоби (поки що) дилогія  «Джон Уік», яка вражає нас дуже реалістичними сценами бою, що показані поруч із привабливою атмосферою життя мафії, яка своїм шармом навіть ледь-ледь нагадує початок 20-х. То чи варто дивитись цю стрічку?

Навіть якщо ви не дивились першу частину, та взагалі не в курсі, що за російська мафія, чому Джон намагався покінчити із своїм минулим, то ви не сильно розгубитеся під час показу. Просто насолоджуйтеся красивими бойовими сценами, декораціями, де все це розгортається, та атмосферою Риму. Утім, якщо ви хочете краще розуміти сюжет та хто кому і що винен — то без підготовки у вигляді перегляду першої частини ліпше не приходити. Бо тоді ви будете одним із тих негідників, які будуть знущатись із довгого пошуку авто Джоном та неймовірної бійки через собаку, і не будете у курсі, чому герой так поневіряється, тримаючи у руках речі дружини, та чому не хоче приймати пропозицію Сантіно. Але ви ж вищі за це?

Попри усі старання насолодитись фільмом на повну, все одно помічаєш смислові діри, які змушуються тебе задавати запитання “А що тут, чорт забирай, відбувається?”. Одразу показувати те, як Джон шукає свою тачку, аби спати спокійно, акцентуватись на ремонті, без ніяких навіть вступних титрів — це відрубати адекватність непідготовлених глядачів просто-таки по-живому.  До речі, зараз цей фільм переважно показують без трейлерів, зразу ж вмикаючи основну стрічку, тому ти одразу занурюєшся у екшн. І що більше питань “що відбувається?” у тебе виникає, то тим жорстокішими стають бійки… Тому таки дивіться першу частину, перш ніж іти на другу!

Кіану дуже гарно провідчував філософію свого героя і постає не просто професіоналом, що вміє “замочити” будь-кого за допомогою олівця, але й живою людиною, якій у певні моменти хочеться допомогти, чи принаймні обійняти. А це вже 100% гарантія того, що Кіану не отримає знову “Золоту малину”, а фільм вартий того, аби його поглянути бодай із простої цікавості.

Утім, проблемними є тільки перших двадцять хвилин, а далі ви починаєте дивитись основні дії, заради яких ти і обираєш переглянути цей інтелектуальний трилер з-поміж «Лего-Бетмена» та «На 50 відтінків темніше» у сьогоднішньому репертуарі.

Матінко, наскільки це прекрасно, що образ Континенталю розкрився саме таким і саме у другій частині! Тепер ти починаєш розуміти, у чому прихована краса цього місця, де кожен злодій почуває себе, як за пазухою схований. Елегантні “сомельє зброї та бронежилетів”, пістолети “до кольору до вибору”, вишукані інтер’єри… І ти починаєш відчувати спокусу залишитись тут, а не іти виконувати борг честі. Але ти ж Джон Уік, і ти не кидаєш обіцянок на вітер: ти як самотній вовк, ідеш відстоювати життя, якого вважав, що добився раз і назавжди. Але тепер за тобою полює весь світ, та ще й так, що тепер ти не зможеш погуляти біля фонтана Треві, а й навіть купити жуйку у “Вопаку”. Russian mafia is watching you! Втім це нова варіація вже звиклої нам сцени “виходу на фоні заходу сонця”, і Кіану втікає з парку, у котрому вже здається сформувалась черга на спробу вбити його героя.

Мене не можна назвати слабкодухою, чи лякливою, але у деяких моментах я просто закривала очі і старалась не дивитись на цей добіса реалістичний фонтан крові, перестрілки по п’ятнадцять-двадцять хвилин, у котрій жоден рух не є даремним розмахуванням для показухи.

Убивство олівцем чітким довгим кадром, вивертання шиї… утім у цьому теж можна знайти красу, бо звук цього здається є не просто реалістичним, а й навіть гіпнотичним. Ти просто його запам’ятовуєш і не можеш забути. У цьому фільмі я почула найреалістичніший звук… падіння відстріляного магазину! Коротше кажучи, не забудьте насолодитись роботою звукорежисерів, які займались цією атмосферою бою. Саме через звук іноді здавалось, що ось-ось я відчую запах пороху. Коротше, цей фільм краще не обирати для романтичного побачення, хіба як ваша дама серця зможе правильно розцінити ваші наміри.

Думаю, що цей фільм таки буде культовим, оскільки є дуже багато моментів, які цілком імовірно, стануть новими мемами, якщо не для всього світу, то принаймні для українців. Яким же соковитим був крик Кіану, коли той у валізі знаходить російський паспорт: думаю, що патріотично налаштовані пабліки вже розпиляли цей фільм на гіфки. Утім, друга частина краща за першу технічно, і другий фільм чітко натякає, що слід очікувати усієї розв’язки у третій стрічці-продовженні, при цьому нагнітаючи напруження та інтригу. Саме друга частина запускає “ефект доміно” і нам слід очікувати величного колапсу у третій стрічці і заготувати поп-корн заздалегідь.

Це перший фільм з часів Матриці, де Лоуренс Фішборн та Кіану Рівз знову зустрілись на знімальному майданчику. І якими ж палаючими очима вони свердлять один одного: ти чітко розумієш, наскільки люблять ці люди те, що роблять, а тому ти ще більше залучаєшся до дійства, яке перед тобою розгортається.

Але з “Матриці” тягнеться не тільки цей слід: каскадером цього фільму став Чад Стахельскі! Тому не дивуйтесь, що деякі рухи у бойовику вам нагадають “Матрицю”, бо все-таки руку професіонала видно здалека. Або не скільки руку, скільки те, як ці руки специфічно вивихуються.

Сантіно Д’Антоніно відверто не дотягує для того рівня злодіїв, які могли б бути рівнею Джону Уіку. Він то намагається бути загрозливим, то капризує як маленька дівчинка, то намагається “дотягнути” до рівня самовпевненого генія кримінального світу… У першій частині Вігго мав із Джоном цікаві діалоги, а Сантіно намагається піймати Джона на слові, придумавши план, який стовідсотково спрацює у цьому клані мафії, та це виглядає надзвичайно незграбно. Тому не можна сказати, що ти залишаєшся цим задоволений, але Сантіно все ж достатньо харизматичний, аби не звертати увагу на його недолугість.

І куди ж без жінки у фільмі про розбірки мафії? Особливо, особливо пильно придивіться до Клаудії Джеріні! По-перше, як гарно вивели її з гри і залишили Джонові Уіку притаманне йому благородство, не змушуючи вбивати жінку, яка становила собою у фільмі не просто бойову одиницю, а “персональну” цінність, а по-друге, як ефектно Клаудія виглядає у ролі радника клану мафії! Попри те, що за стереотипом жінку у якості радника уявити собі дуже важко, Клаудія показує свою героїню драматичною, глибокою, але спокійною і інтелектуально цікавою жінкою. Таке поєднання не може не бути притягуючим, і прекрасно, що у цьому.

Друга частина Джона Уіка яскраво нам показує, як це виглядає, коли замовляють Бабая, як цей виклик приймають, і як силкуються виконати, іііі… як завжди, Кіану мочить всіх направо і наліво. Картина вийшла динамічною, карколомно швидкою, видовищною та дуже крутою. Більше того такий темп просто зобовязує режисерів зняти приголомшуючу третю частину, яку ми з нетерпінням чекатимемо.